Важко знайти сім’ю, родину, в котрій не було жодних проблем. Проблеми бувають різні. Духовні, моральні, етичні, психологічні, соціальні, фінансові, матеріальні, проблеми зі  здоров’ям тощо. Є проблеми, які виникають не залежно від нас самих. Є проблеми, які ми створюємо самі собі, в силу певних обставин. Але найбільшою проблемою сьогодення в  переважної більшості людей, сімей, родин, колективів є алкогольна та тютюнова залежність. Спробуємо з’ясувати, що ж то за проблема. Здебільшого саме вживання алкоголю та тютюну спричиняє багато інших психолого-педагогічних, соціальних, внутрісімейних непорозумінь, часто і трагедій.
   Алкоголевживання та тютюнопаління  стали невід’ємною частиною життя 93% жінок та 97% чоловіків, котрі є алкоголезалежними людьми. Досить великий відсоток жінок та чоловіків залежні від тютюну і палять цигарки.
   Звичайне побутове вживання алкоголю (свято, Новий рік, день народження, поминки, зарплата, могорич на роботі, гості  тощо) поступово переростає в пияцтво та алкоголізм. Це відбувається не зовсім помітно,  день за днем, місяць за місяцем з кожним випитим келихом шампанського, вина, пива  чи горілки.
   Алкогольна радість досить швидко та успішно витісняє природну  здатність радіти, сміятися, веселитися, співати, танцювати і просто жити, любити, творити. Для алкоголезалежних людей свята, зустрічі, важливі події втрачають зміст без  всюдисущого  алкогольного розчину.
   Число п’яниць  та алкоголіків стрімко зростає. Алкоголізм молодіє. За останні роки в десятки разів збільшився і помолодшав дівочо-жіночий алкоголізм. Не дивлячись на те, спробуйте знайти чоловіка або жінку, котрі  визнавали б себе алкоголіком чи п’яницею. Це подібно винесенню самому собі вироку неповноцінності, тому що суспільству завдяки хибних тлумачень нав’язали думку, нібито  алкоголізм та куріння це "хвороба”. А раз "хвороба” значить її треба "лікувати”. Раз "хворий” -  іди "лікуйся”. І чим тільки не лікують. Чим тільки не страшать людей, котрі прибули все ж таки добровільно, чи під  натиском рідних, щоб вирішити алкогольну і тютюнову проблеми.
   Що з того лікування, кодування, підшивання, пришіптування виходить ми всі бачимо. П’янство  та алкоголізм, число курців зростають з кожним днем. Сотні тисяч нових молодих людей потрапляють в алкоголенікотинові  тенета,  поповнюючи старшу гвардію „лікованих”, „перелікованих”, „залікованих”, кодованих і ще ніким не  „лікованих” п’яниць, алкоголіків та курців.
   Гляньте  навколо себе. Спиваються, зазвичай, чудові, добрі люди, висококласні, високоосвічені спеціалісти, аси своєї справи, з золотими руками та серцем. Переважна більшість  алкоголезалежних людей люблять спілкування, зустрічі, люблять людей і товариства. Алкоголь, зазвичай, вражає і знищує кольори нації незалежно від освіти, соціального становища, посади, звання, статі, віку тощо. Важко просто так зупинитися. Але приходить  час, коли хочеться покінчити зі злом, яке до добра не доводить. А тут ще рідні, близькі люди починають  діставати і бити тривогу. Щось треба робити. Моральні та психологічні атаки  не допомагають. І зазвичай традиційно пропонують своїм винуватцям неспокою "лікуватися” від алкоголевживання та куріння. У відповідь чують сердите, зле, категоричне: "сама(м) іди лікуйся, що я хворий, алкоголік чи що?”
   Пропозиція "лікуватися” пригнічує і ображає людину, навіть якщо вона і насправді є алкоголіком чи п’яницею. Чому така реакція? Будь-яке вживання алкоголю, в тому числі алкоголізм, куріння цигарок, це  не хвороба, а шкідлива звичка.  І алкоголетютюново залежна людина підсвідомо розуміючи це, не може збагнути чому і від чого вона має „лікуватися”. Не відаючи іншого порятунку, розпалюючи в собі  гординю та алкогольний  егоїзм, суб’єкт посиленої уваги з боку рідних, близьких людей, продовжує дружити з алкоголем та тютюном. Алкоголю вистачає, та й причин все більше. Руйнується  здоров’я, нервова система, поглиблюється алкогольна проблема.  Програма  на самознищення працює на повну потужність. Гординя розпирає. – Що я хворий,  алкоголік, чи що? Я   ходжу на роботу, пишу статі,  лікую людей, навчаю учнів чи студентів, займаюсь бізнесом чи обслуговую людей, керую підлеглими, шоферую,  мурую чи навчаюся у вузі. Я ж не валяюсь. Не трясусь, не синій. Сам не п’ю. Хочу п’ю, хочу ні.
   А хто вам сказав, що саме це є ознакою алкоголезалежності? І кому ви станете потрібні, коли доп’єтеся до цих п’яницями придуманих ознак алкогольної залежності чи алкоголізму. А гординя розпирає. Ах та гординя. Яка ж то потвора. І куди вона тільки не закине людину, яка курить і п”є. Хіба обов’язково треба стати алкоголіком, щоб захотіти  звільнитися від вживання алкоголю чи паління?
   Цікава думка американців про те, хто ж такий алкоголік: "Алкоголік – хто це? Синьо-червона особистість біля крамниці? Спустошена людина, що втратила все в житті, з цирозом печінки та  періодичними проблисками розуму? – Ні.  Серед алкоголіків таких тільки три на сотню. А решта? Будівельники та художники, професори та студенти, сантехніки та водії, політики та  лікарі, жінки та чоловіки, робітники та інтелігенти,  старички та підлітки, - люди всіх кіл та професій. Їм ще вдається зберегти "своє обличчя” та приховувати  свою біду. Що ж відрізняє цих людей від інших? Усі вони п’ють. Можливо, потрошки або періодично, або запоями з періодами тверезості. Вони  вже мають бажання вживати алкоголь.”
   Сумно, але мудро і розумно, для думаючих людей, щоб своєчасно зупинитися. Є і наше вітчизняне психолого-педагогічне визначення алкоголізму, котре докорінно відрізняється від  преславутого наркологічного  догмату, тому що враховує всі аспекти алкогольної проблеми, а не тільки фізичну і частково психологічну. Знайомтесь. За цим визначенням стоїть  глибока психолого-педагогічна наука та життєвий досвід. Часто приходиться чути: "Біда з сином! Чудовий, добрий хлопець, але п’є. На зауваження реагує грубо і не визнає себе алкоголіком!” Або: "Дружина у мене просто чудова, працює економістом на великому підприємстві. Має авторитет, але все частіше  приходить  додому напідпитку. Прошу її не вживати алкоголю, а вона мені: "Що, я алкоголік?”. "Чоловік – поважна людина, має вищу освіту, хороший працівник і батько  проте часто приходить із запахом алкоголю, але алкоголіком себе не вважає. Що робити?”
   А й справді, хто такий алкоголік? Що таке алкоголізм? Поняття "алкоголізм” походить від слова "алкоголь”. Тобто, алкоголіками стають ті, хто вживає рідини, котрі містять алкогольний наркотик (пиво, ром-колу, вино, горілку, шампанське,  брагу тощо). Ось що свідчать офіційні документи: "Алкоголь – це наркотик сильної дії, який підриває здоров’я населення"( із ухвали Всесвітньої організації охорони здоров’я). "Алкоголь – сильно діючий наркотик” (БСЄ, т.2, стр.116). Здавалося б усе зрозуміло. Але...
   Людина не може вживати алкоголь без надуманої або підкинутої їй причини. Причина потрібна, щоб захиститися від власної совісті, котра страждає від алкоголю найбільше.
   Якщо людина знаходить причину випити 3-5 разів на місяць, то це ознака першої стадії алкоголізму. Мало п‘є, швидко п‘яніє. В цій стадії особливо мучить совість, благаючи господаря не пити. Але причина над усе: людина і далі вживає алкоголь, втішаючи себе тим, що всі п’ють і  совіститися нікого. Тим більше, що, он скільки гірших від мене.
   Проходять місяці, роки – і людина непомітно для себе спускається до другої стадії. Може випити значно більше, ніж раніше, важко п’яніє, розширює  коло причин для випивки. Може хвалитися  великою кількістю випитого, що й часто робить, маючи авторитет серед алкоголіків. Друга стадія триває 8-25 років. Рівно стільки, наскільки вистачає здоров’я, розуму, совісті, честі, культури та інших людських та природних якостей.  Розвиваються психози, інколи виникає алкогольна епілепсія.
   Згодом настає третя стадія. Зазначених вище якостей залишається обмаль, або вони зникають зовсім, "випаровуючись” разом з парами алкогольного дурману. Життя туманне, втрата  професійних навичок, часті прогули на роботі – і совість уже не кричить. Її, найчастіше, просто немає. Деградація помітна – як зовні, так і при спілкуванні. Це фінал алкогольної кар’єри, фінал п’яного життя. Життя занадто коротке, щоб нехтувати природними якостями, руйнуючи їх алкоголем та тютюном. Чи не так?
   Можливо, що хтось впізнав себе, друга, кума, подругу, чоловіка чи ще когось із знайомих. А що далі? Дорога йде тільки вниз, а Вам чи Вашим рідним потрібно вгору. Але питущій людині навіть страшно подумати, не те щоб захотіти позбутися алкоголевживання чи куріння, адже кругом майже всі  п’ють, курять. (До речі, це головна причина небажання розлучитися з шкідливими звичками). Звичка до алкогольної  „сурогатної радості” настільки сильна, що людина навіть не уявляє свого життя без неї, незалежно від ступені залежності. „Як це Новий рік без шампанського?!” Захотіти позбутися "алкогольного задоволення”, то великий  подвиг.
   Як же ж потрібно  полюбити самого себе, життя, сім’ю, світ,  в якому живеш, пройнятися почуттям відповідальності за тих, хто тебе оточує, наслідує, щоб зважитися на такий життєвий подвиг. Так, саме подвиг. Навіть, коли добре розумієш, від подальшого вживання алкоголю, паління цигарок поступово деградуєш, вироджуєшся духовно, морально, психологічно, фізично. Втрачаєш здатність  природно радіти життю. Після  чергової "п’яної радості”  постійно  долаєш приливи сорому та почуття незручності за не природну п’яну поведінку. Не так щось сказав, засміявся, нахабно танцював, співав, когось образив, обізвав,  щось наобіцяв неможливе, зірвав переговори, комусь збрехав і просто виглядав як розумово неповноцінна людина. Не дивлячись на все це, захотіти позбутися вживання алкоголю чи тютюну. Сказати собі правду – то великий подвиг.
   Як сприймуть це ті, з ким поділяєш "п’яну” радість? Що скажуть куми, свати, "собутильники”, колеги?  Вони теж страждають, так само, як ви, але в силу вище перерахованих причин не можуть, або не хочуть змінити себе.
   Але ваш розум, ваша поміркованість беруть гору.  Ви вирішили здійснити подвиг, покінчити з алкогольною та тютюновою залежністю. Для чого ускладнювати життя? Краще зупинитись зараз. Якщо той спосіб життя, який нав’язало мені суспільство,  призводить до малих, великих неприємностей, морального та духовного страждання, сімейних та професійних негараздів, змушує соромитися своєї поведінки, значить, спосіб життя неправильний. Його треба негайно і докорінно змінити. Першочергово потрібно гарантовано і надійно звільнитися від головного винуватця такого  життя – алкогольної та тютюнової залежності. Але як? Чим? Силою волі? Кодуванням? Лікуванням? Взявши себе в руки? Електрошоком? Таблетками? Гіпнозом? Викачуванням яйцем? Чи  відпоюванням магічною травою, кореня лопуха? Звичайно ні!
   Шкідливі звички не лікуються. Змінити спосіб життя просто так неможливо.  Хто спробував, знає, як то надовго і в що перетворюється життя "лікованого”. Людина потрапляє в суцільні незручності та страждання на зразок:  нікуди не йду, тому, що не п’ю, а якщо навіть йду, то не п’ю, не співаю, не танцюю, не жартую.  Випив би, та мені не можна, я не такий, як усі. Що ж сказати в гостях, гостям, черговій комісії, яку треба "частувати”. Не п’ю, знервований якийсь став.  А тут ще й оточення дістає. Ти що хворий? Лікувався? Закодований? Сектантом став? Боїшся мами, дружини, чоловіка? Ти мене поважаєш? Не поважаєш, то що. Спробували? Знаєте? Не спробували? Спробуйте.  Хоча краще й не пробувати. Це ж просто жах.  Відчувати постійно меншовартість. А коли ж повноцінно жити?
   Щоб уникнути відчуття меншовартості, неповноцінності, стримування від нав’язування, чи бажання випити, закурити, безглуздим на зразок: я за кермом, щось болить, силою волі,  взявши себе в руки,  страхом зірватися тощо. Потрібно іти іншим шляхом. Звільнити будь-кого від алкогольної, нікотинової та будь-якої залежності не можливо нічим.  Тим більше, за годину чи один день.
    Людині можливо тільки створити певні умови,  щоб вона сама і тільки сама себе звільнила від того, що заважає у будь-якій мірі жити повноцінним життям, без залежностей.
    Всяка відмова від чогось важливого, бодай, навіть шкідливого, тим більше алкоголю, тютюну і зміна способу життя, мають обов’язково приносити радість, свідоме бажання жити тверезо,  здорово. Цього можливо досягти тільки  розумно, свідомо, в силу певних умов, здорових переконань, а не в "силу волі”,  „взяттям себе в руки”, страху, клятви більше не пити, тощо.
   Але чи можливо того досягти окремим людям (людині) в суспільстві,  яке керується законами алкоголевживання, куріння, і не бажає змінюватися.  Цілком можливо, варто тільки захотіти, сказати собі правду, просто сказати досить, тобто здійснити подвиг.
   Тепер поговоримо по суті. На початку 80-х років минулого століття групою російських вчених із Санкт-Петербурга та Новосибірська науково доведено, що будь-яке вживання алкоголю, в тому числі алкоголізм, куріння, - не хвороби, а шкідливі звички. Саме  тому вони не піддаються ніякому лікуванню, так як і інші шкідливі звички: переїдання, лінощі, роздратування тощо.  Це досить легко довести будь-кому за досить короткий проміжок часу. Якщо це не хвороба і таблетками, уколами, кодуванням, іншими медичними методами та засобами проблеми не вирішити, що ж робити? Хто і що допоможе тим, хто вже зрозумів, що таке алкоголь, тютюн і відчув на собі їх "чарівну” дію, не залежно від стажу їх вживання. Адже проблема є досить складною і головне – масова.  Пам’ятаєте,  93% жінок та 97% чоловіків.
   Для допомоги людям, в С.-Петербурзі була створена структура з числа вище згадуваних провідних  російських вчених-професіоналів "Союз боротьби за народну тверезість” та "Міжнародна асоціація психоаналітиків” (далі СБНТ та МАП). Незмінним керівником цих структур є академік Ф. Г.Углов, почесний голова Санкт-Петербурзького  товариства хірургів, почесний член багатьох зарубіжних наукових товариств. Дійсний   член Російської Академії Медичних Наук  І Петровської Академії Наук і Мистецтв, віце-президент міжнародної Слов’янської академії, Президент Державного Православного Фонду, член Спілки  письменників Росії, почесний доктор СПбГМУ ім. академіка І.Павлова, нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора, орденом Дружби народів,  лауреат Ленінської премії, почесний винахідник СРСР. У 1994 році він занесений в книгу рекордів Гіннеса, як найстаріший практикуючий хірург. 5 жовтня 2006 року Углову виповнилося 102 рік.
   Щоб допомогти людині розумно, свідомо відмовлятися від шкідливих звичок, без жодних  утисків її гідності, прав та свободи вибору, потрібна була цілісна, науково обґрунтована, оптимальна, гарантована система.
   Взявши за основу наукові розробки вітчизняного вченого, фізіолога Г.А.Шичка, вченими МАП було розроблено унікальний психолого-педагогічний семиденний курс самоаналізу, які з першого разу показали чудові результати.  Переважна більшість людей, ті, хто того дійсно хотів, звільнилися від шкідливих звичок раз і назавжди. Велика кількість з них стали послідовниками та пропагандистами даної системи. З кожним роком  методика Г.Шичка вдосконалюється,  дякуючи науковцям-тверезникам. Враховуються і беруться до уваги пропозиції кожного випускника курсів.  На сьогоднішній день курс самоаналізу – найефективніший спосіб допомоги думаючим людям. Свідчення тому – сотні тисяч людей, які пройшли через наші заняття. Це люди, котрі самостійно, свідомо і з радістю звільнили себе від алкогольної, нікотинової та інших залежностей.
   Для проходження курсів не обов’язково в них вірити, достатньо захотіти. А віра з’являється по ходу занять. Заняття проводять досвідчені спеціалісти, викладачі-практики з багаторічним стажем роботи.  Кожне  заняття приносить частинку успіху, відбувається руйнування програм на шкідливі звички і формування нових здорових свідомо тверезих переконань та звичок.  На зміну алкоголетютюновій "сурогатній  радості” приходить цілком природна здатність веселитися, сміятись, співати,  танцювати і просто жити тверезо, любити, творити. Робота проводиться як в цілому з групою, так і  індивідуально.
   Паралельно  із вирішення проблем  шкідливих звичок слухачі курсу опановують теоретичні і практичні знання та навички з само оздоровлення. Це дає змогу кожному самостійно подолати наслідки алкоголевживання, куріння і нездорового способу життя. Відновити, або зміцнити нервову систему, чоловічу силу, жіночу вроду та привабливість, зміцнити фізичне здоров’я, дух, моральні, духовні якості. Людина під час занять змінюється невпізнанно як зовнішньо, так і внутрішньо. Після курсів, дома, самовдосконалення продовжується, і через деякий час оновлена людина дивує оточуючих своїм молодецьким виглядом, силою духу та стійкими тверезими переконаннями.
   Ще протягом шести місяців людина підтримує зв’язок з викладачем, а далі – як захоче.  
   Заняття проводяться у вигляді уроків, досить цікаво, доступно, в цілком демократичній дружній обстановці. З кожним заняттям людина  сама формує себе такою, якою хоче бути. Вже через 3-4 заняття відчутний результат, а через 7-8 днів повна свобода від будь-яких залежностей. Уявляєте, все життя і всього 7-8 днів. Викладач називає своїх недавно алкоголе - чи тютюново залежних – тепер вільних людей – колегами, соратниками.
   Система Шичко допомагає сімейним людям також вирішити внутрішньо сімейні взаємостосунки, розумітися на жіночо-чоловічій психології, подолати невпевненість у собі, депресії, зміцнити самоповагу та подолати самостійно безліч психолого-педагогічних проблем. Центр МНАТ паралельно проводить набір бажаючих опанувати систему самоаналізу і стати викладачами методики Г. Шичка, щоб самостійно викладати даний курс.
   Пам’ятайте: Будь-яке вживання алкоголю, і сам алкоголізм, куріння, переїдання, роздратування тощо – це не хвороби, а шкідливі звички. Саме тому вони не лікуються, а від них самостійно позбавляються. Але тільки при допомозі викладачів – професіоналів, які працюють за методом Г. Шичка.
   Жити тверезо, то велике мистецтво, якому треба вчитися, а не „лічитися”. Відгуки тих, хто свого часу подолавши гординю, скористався послугами самоаналізу:

-„На курси мене привела моя сестра, сам би я не прийшов, тому що перебував у глибокому алкоштопорі. Вже на першому занятті, я зрозумів, що це те, що мені потрібно, тобто оптимальний варіант для мене, і затеплилась в мені іскра надії.

Мені сподобалося і прийшло до душі те, що позбавляє тебе від алкогольної та нікотинової залежності не тупий лікар, з кодом та медикаментами, а ти сам себе позбавляєш від цієї гидоти, під дією простої ручки та зошита. Диво якесь!

Якби мені хтось раніше про це сказав, я б не повірив. На першому занятті, я ще перебував в алкогольному тумані. На другому занятті туман розсіявся. На третьому занятті, я збагнув, що алкоголю та нікотину мені взагалі не потрібно і, що я дарма тратив на них гроші,  час, а головне здоров’я.

Після четвертого та п’ятого заняття, я почав оживати, з’явилося бажання, жити, думати, любити, помічати сонце, птахів, природу. Дякувати викладачеві Федору Михайловичу, що дав інформацію, навчив думати, і усвідомлювати, що таке тверезе життя і з чим його їдять.

Ну і мені, звичайно, спасибі, за те, що послухав голос розуму. Переконаний, що дану методику потрібно ставити на широкі рейки і давати велику дорогу, тоді буде, свідомо тверезе, прекрасне життя не тільки в окремих людей, а й у всього народу. А скільки зараз п’ють. Достукатися б. Розтолкувати. Хоча б тим, хто ще не пропив, не прокурив „мізки”, здоров’я і совість”.

- Юрій.

-„ Не дякую, тому, що подяка ніщо! Молюсь Богу, що послухав розуму. Тільки тепер зрозумів Ваші слова: -„Жити без алкоголю та нікотину, то є велике мистецтво, якому потрібно вчитися, а не „лічитися”. Рахую, що всі думаючі люди повинні пройти цей курс, не залежно від ступеня залежності.

Ах, як здорово відчувати себе повністю вільним від алкогольної та нікотинової отрути. Як добре, що все ж таки прийшов. Хоча інколи, проскакує думка, а де ж Ви були раніше, шановний мій учителю. Так десь років зо 20 – 25 тому, коли я тільки розпочинав свою алкогольну та нікотинову кар’єру, закінчивши педагогічний інститут.

Але Бог з ним. Все життя попереду. Скільки ще потрібно на тверезу голову доспівати, дотанцювати,  до кохати та доробити того, що не дали робити алкоголь та нікотин”.

- Віталій

   На сьогоднішній день це найефективніша, надійна науково обґрунтована система допомоги людям звільнитися від залежностей та профілактики шкідливих звичок серед дітей та молоді.

Федір Михайлович Калінчук
© Ф.Калінчук "Паростки тверезого життя"