Нещодавно в однiй з газет була висунута пропозицiя: почати рiшучу боротьбу з алкоголем. «Треба, — писала газета, — на кожнiй пляшцi зi спиртним виразно друкувати, яку шкоду воно приносить. Нехай люди знають, що вони купують». Подiбна газетна пропозицiя, звичайно, викликала цiлу дискусiю. Дехто, з непитущих, її пiдтримав; дехто з тих, якi постiйно вживають спиртне, тiльки посмiхнувся, а дехто з працiвникiв лiкеро-горiлчаної промисловостi навiть висловив своє категоричне незадоволення.

Щодо мене, то менi ця пропозицiя сподобалась. Пора, давно пора пояснити людям, скiльки лиха несе в собi кожен ковток оковитої. Нехай той, хто купив спиртне, здригається вiд страху, прочитавши напис на пляшцi. У мене навiть є деякi доповнення до цiєї пропозицiї...

Перш за все — нiяких яскравих малюнкiв на етикетках. Усе чорного кольору з бiлим черепом посерединi. Ескiз для цього можна взяти з будь-якої трансформаторної будки. Сам вхiд у крамницю, де продають алкоголь, повинен нагадувати ворота на мiське кладовище. Боязко знявши капелюха, покупець вiдчиняє дверi саркофага... тобто крамницi... Розмова покупця з продавцем вiдбувається, примiром, так:

Покупець. Мир та покiй дому вашому.
Продавець. Вiчна тобi пам’ять, самогубцю. Тобi що треба, нещасний?.. Яку хочеш отруту?
Покупець. Менi б... тої... як її... «На березових бруньках».
Продавець. Бач, чого захотiв! Нема у нас зараз нiякої «На березових бруньках»! Тепер все по-iншому зветься. Ось, будь-ласка, горiлка: «Цироз печiнки» i «Порок серця». Коньяк «Гiпертонiя» i «Склероз». Лiкер «Прощай, здоров’я»...
Покупець. Годi! Як же це розумiти, пане продавець?
Продавець. А так... У нас зараз що купуєш, те й матимеш.
Покупець. А ця «Гiпертонiя» у вас... як... мiцна?
Продавець. А ви тiльки мiцнi «напої» споживаєте?
Покупець. Тiльки мiцнi.
Продавець. Тодi надвечiр заходьте. Нам обiцяли два ящики «Iнфаркту» привезти. Дуже мiцна горiлка.
Покупець. Нi, нi! «Iнфаркту» менi не треба! У мене ще дiти малi. Я з «Гiпертонiї» почну.

Бере покупець пляшку та, опустивши голову, йде додому пiд звуки траурного маршу...

Ефектно? Гадаю, що так.

Звичайно, я не стверджую, що мої доповнення охоплюють усе, що з цим пов’язано. Я навiть упевнена, що дехто побажає мене поправити, доповнити... Що ж, будь ласка. Як то кажуть, у подiбних випадках дискусiя, панове, продовжується!

Стецюк Ангелiна Анатолiївна, 5 клас , м. Любомль, Волинська область.
Фото Марії Черничко (Тверезий Чернігів).