При утворенні «Тверезої України» як руху ставилася ціль, затверджувалися стратегія, ідеологія, бачення та інше. Ясно, що не всі організаційні питання «Тверезої України» було обговорено і тим паче затверджено, але найважливіші на той час були прописані в «Идеологии трезвенного движения» (далі — Ідеологія) і прийняті на 5-й зустрічі активістів «Тверезої України» в Києві 29 березня 2008 р. До цих пір ця ідеологія і «Маніфест тверезості» були для нас єдиними текстами, що в деякій мірі слугували в якості організаційної концепції.
Основний напрям діяльності та бачення тверезницького руху досі залишаються тими самими, що були у 2008-му, змін потребує мізерна частина тексту. Значно більше прийшлося б доповнювати, аби завжди підтримувати концепцію в актуальному стані; в інформаційну еру це довелося б робити, як мінімум, щороку. Для того, щоб не обтяжувати себе такою роботою, ми визначимо лише основні критерії, за якими формуються наші принципи і погляди на тверезницький рух, цим самим звільнимо себе від побудови довгого списку, який через рік все одно буде вважатися «застарілим».
Початком для утворення в Україні такого явища як теперішній тверезницький рух стали двоє або більше людей, які об'єднали свої дії, маючи схожу або спільну волю до чогось, наприклад, до утвердження і збереження тверезого способу життя. Чи сходяться у цих людей бачення самого процесу або цілі, методи і принципи дії — це вже інше питання, такі поняття у них взагалі можуть бути відсутні. Ставши тверезниками (поняття «тверезник» теж, мабуть, було розбіжним), ці люди відчули щось, що спонукало діяти в даній області та в цьому напрямі. Так є і зараз, і поки таких людей нараховується більше, ніж один, тверезницький рух як явище існує. Якщо немає потрібної волі — рух не тверезницький, якщо немає двох або більше людей — немає об'єднання. Також не важливо, чи це воля до утвердження і збереження тверезості у світі, чи тільки в країні.
Отже, наявність такої волі та спільна праця — це перше і найголовніше, що потрібно для руху, що об'єднує нас, а саме об'єднує на рівні духу. Далі підуть принципи і погляди, що з цього випливають, а також принципи, які покликані організувати нашу діяльність. Поділимо їх на групи за певними критеріями:
1 — принципи і погляди, запозичені у тверезницькому русі сусідніх держав;
2 — ті, що об'єднують і дають більшу ефективність діяльності;
3 — ті, що відсіюють небажані процеси або небажані кадри (безпека);
4 — історично складені;
5 — ті, що прийнято вважати правильними.
Такий поділ допоможе нам краще зрозуміти, для чого потрібен певний принцип у Концепції і з чого він випливає. Наприклад, з Маніфесту: «Кожен учасник тверезницького руху може мати власні політичні, релігійні та інші переконання» — принцип, що покликаний об'єднати для спільних зусиль якомога більшу кількість активних людей, «але при цьому не нав'язує їх іншим» — принцип для уникнення зворотніх процесів (роз'єднань). Як тільки ми оголосимо себе політичною партією або релігійною організацією — більша частина активістів від нас відійде, якщо ж кожен почне нав'язувати свій світогляд іншим — роз'єднань, суперечок не уникнути. В обох випадках наслідки для тверезницького руху будуть негативними.
Так розмірковували при складанні Ідеології та Маніфесту, таким чином слід розмірковувати й надалі щодо всіх нових питань тверезницького руху, від примітивних до найбільш складних. Розглянемо детальніше, яким чином на основі цих груп принципів та поглядів формувалися наші.
1. На той час, коли тверезницький рух на території України тільки починав зароджуватися, на території Росії він вже був достатньо організованим і розвиненим. Якби ми йшли по стопам російського руху, то можна було б сказати, що останній йде на декілька кроків попереду. Але тверезницький рух України йде своїм шляхом, хоч і часто переймає в Росії позитивний досвід в організаційних питаннях.
Набагато більше ми користуємось досвідом і роботами російських колег у питаннях алкоголізації: книги Ф.Г. Углова, наукові праці вчених, теорія Г.А. Шичка, лекції В.Г. Жданова та В.П. Кривоногова, книги, статті, роботи сучасних собріологів та інше — все це готовим передалось і продовжує передаватися нам від російських соратників. З тією ж ціллю «Твереза Україна» користується матеріалами з інших країн, так само й ділиться своїми.
Ми знаємо, що деяким націоналістично налаштованим людям таке братерство не подобається, але відкидати через це цінні й потрібні для нашого народу знання не будемо. Нагадаємо тільки, що тверезницький рух як ідея — наднаціоналістичний, сприяти його розвитку в Україні — діло рук самих українців.
2. Один принцип цієї групи ми вже розібрали вище, коли говорили про власні політичні, релігійні та інші переконання. Схожий на нього, сформульований також для об'єднання різних сил і, як наслідок, принесення більшого плоду, звучить так: «Рух «Твереза Україна» є позаполітичним (не підтримує будь-які політичні партії і не закликає до супротиву державній владі), позарелігійним (не торкається питань релігії) і некомерційним (не має на меті отримання прибутку)» (Маніфест).
Щодо особистої вигоди і прибутку є й наступне «Трезвенное движение всегда было, есть и будет движением альтруистическим: именно таким его видели и создавали Ф.Г. Углов, Г.А. Шичко и последующие наши лидеры. А это значит, что соратники призваны во многом себе отказывать ради того, чтобы принести пользу окружающим» (Ідеология). Ми не знаємо точно, чому тверезницький рух створювався на альтруїстичній основі, може це саме собою було зрозумілим. Зараз ми вбачаємо в цьому багато плюсів і лиш один-два мінуси. Усі плюси детально перераховувати не будемо, відзначимо тільки стратегічну важливість альтруїстичної форми діяльності:
- альтруїзм духовно об'єднує актив;
- альтруїзм майже повністю блокує потрапляння в організацію комерсантів та людей, які приходять у неї, як на роботу, байдужих. Цим самим дає ідеологічну безпеку, перешкоджає розвалу організації зсередини;
- альтруїзм виключає можливість існування такого явища як поділ прибутку, розподілення його між активом з усіма його негативними наслідками;
- донести свої переконання людям альтруїст може в декілька разів легше, ніж «працівник». Того, кому платять за це гроші, люди майже не чують, знаючи, що така його робота — красиво говорити.
До тверезницького руху ми нікого не заманюємо, хоч збільшення кількості активістів точно пішло б на користь нашому ділу. Дуже важливо, щоб потенційного активіста штовхало на діяльність щось вище, ніж бажання побутового характеру. Наприклад, ревність до правди, любов до людей чи Батьківщини, служіння Богу і т. п.
Але є у нас такий цікавий підхід до діяльності в русі: «Кожен учасник тверезницького руху сам, відповідно до своїх здібностей та бажань, обирає напрям і види своєї тверезницької діяльності» (Маніфест); «Важно помнить, что ТД зиждется на добровольных началах, и ... никто не в праве принудительно ''нагружать'' других соратников какой-либо (пусть даже чрезвычайно полезной) деятельностью» (Ідеологія). До того ж, у «Тверезій Україні» та деяких регіональних тверезницьких організаціях досі відсутні грошові внески. Ці принципи теж покликані об'єднати для діла якомога більше людей. Грубо висловлюючись, це буде звучати так: «у нас що хочеш, те роби; скільки хочеш, стільки працюй; скільки хочеш, стільки витрачай на це грошей».
Насправді ж така свобода не стільки зацікавлює нових активістів, як благотворно діє на вже існуючих, оскільки:
- якісно і швидко виходить та робота, яку подобається робити, робота відповідно до своїх здібностей;
- це запобігає виникненню структури «начальник і підлеглий»;
- дає можливість активісту самому розподіляти свій час та бюджет відповідно до ситуації
і ще багато іншого.
3. До цієї групи принципів водночас належать деякі з перелічених вище, де йдеться про блокування напливу комерсантів, та інші. В основному це принципи, які приймалися для ідеологічної безпеки «Тверезої України», для запобігання появі негативних стереотипів про тверезників у народі, а також процесів, що можуть заподіяти шкоди тверезницькому рухові, наприклад: «тверезницький рух пропагує, але нікому не нав'язує тверезий світогляд», «взаимоотношения между нами должны строиться на принципах взаимоуважения и взаимного доверия», «убеждая, не обижай», «не скрывать истинные цели», «не навязывать своё мировоззрение», «пользоваться понятной терминологией» та інші, що не так є принципами, як мають характер цінних порад та побажань.
4. За історію тверезницьких рухів назбиралося багато систем, поглядів, шляхів розв'язання задач тощо, що постають перед нами в процесі діяльності. В усі часи і зараз всі, хто робив свій внесок у загальну роботу утвердження тверезості, шукали і пропонували свої методи, ділилися поглядами, виходили зі складних ситуацій по-своєму. З таким же успіхом до тверезницького світогляду домішувалися і власні погляди, часто ніяк не пов'язані з темою тверезості.
Принципи, які покликані відсівати все те, що не стосується тверезості, не завжди спроможні виконати свою функцію. Як результат, тверезницька діяльність співіснує з курсами відновлення зору, пробіжками, боротьбою з ювенальною юстицією, ГМО і масонами — список не повний і з часом буде збільшуватися. Проте до задач цієї Концепції не входить засудження чи схвалення таких явищ, ми лише хотіли показати, звідки вони випливають.
5. Організація, як і живий організм, складається з клітин (членів організації), стан всього організму напряму пов'язаний зі станом кожної клітини. Ми не відкидаємо того факту, що деякі принципи в сьогоднішньому тверезницькому русі вважаються прийнятими лише тому, що так захотіла більшість, або тому, що так захотіли засновники. І на це потрібно дивитися по-філософськи, без емоцій. Бо, оголосивши себе позаполітичним та позарелігійним рухом, ми автоматично відмовилися від конкретних світоглядних та релігійних орієнтирів, у кожного вони залишилися свої, а загальних для організації майже немає. Тверезість навіть у широкому сенсі цього слова не дасть на виникаючі запитання відповідей, що задовольнили б усіх активістів.
«Итак, объект борьбы — нетрезвые убеждения. Какие же убеждения считать трезвыми? В широком смысле этого слова трезвость — это свобода сознания от разрушающих программ:
- на потребление алкоголя, табака и других наркотиков;
- на раздражительность, грубые (и уж тем более нецензурные) выражения;
- на просмотр телеэфира, компьютерные игры (виртуальное порабощение);
- на всевозможный разврат;
список разлагающих общество факторов можно продолжить...» (Ідеологія). Список факторів можна продовжити аж до заздрості, лінощів, гордості і т. п., але доводити їх шкідливість для суспільства ніхто з нас не збирається, якби навіть хтось і спромігся на таке, то це неодмінно вилилося б у світоглядне вчення або релігію. До того ж навіть цей існуючий список нерідко викликає суперечки серед учасників руху.
Отже, наш тверезницький рух не має чітко визначених орієнтирів (за винятком базових поглядів на алкоголевживання), є лише жирна точка опори, що називається «нешкідливість для суспільства». А раз так, то рух мусить опиратися на цю точку, шукати рішень та керуватися точкою зору своїх учасників, керівників, голів організацій. Наприклад, небажання долучення до тверезницького руху тверезих людей, які відкрито називають себе геями, ми не зможемо пояснити логічно, в нас неодмінно попросять повний список заборонених кандидатів та пояснення до цього списку. Схожі ситуації виникають постійно. Опиратися в такому разі лише на шкідливість/нешкідливість для суспільства означає породити вічні суперечки між активістами; одні бачитимуть шкідливість, інші навпаки — користь. Для запобігання суперечок введено метод голосування, керівний орган тверезницького руху по формі став Верховною Радою, навіть точка опори схожа — корисність для держави. У Верховній Раді так само майже відсутні орієнтири, а значить і у нас згодом буде терпимість, толерантність, така ж «демократія».
До цього слід додати ще одну важливу річ. Системи, яка б гарантовано не допускала потрапляння в керівний орган борців за власні інтереси, досі не існує. У нас є лише закони альтруїзму, що спроможні відсіяти лише примітивних. Для кмітливих далекоглядних «активістів», яким тверезницький рух може знадобитися для одержання влади, слави чи навіть грошей, альтруїзм — не перешкода. Навпаки, якраз-таки допоможе отримати бажане. Це значить, що з часом «Тверезою Україною» керуватимуть талановиті, кмітливі, розумні люди, можливо навіть тверезники, але тверезницький рух для них буде лише інструментом для досягнення власної цілі.
Отже, Координаційна Рада по суті приречена стати Радою Верховною, що понесе за собою тяжкі наслідки для тверезницького руху. Ніякий соціальний організм повністю не захищений від деградації, будь то організація, партія чи церква, а тим більше «мозок» цього організму. Будь-які фіксовані принципи, правила, закони, статути, конституції, як би талановито і правильно не були складені, лише частково допомагають в управлінні.
Тим паче Ідеологія, Статут і керівні органи молодої організації. До більшості злочинних атак вони у свій час не були готові, не готові й досі. Зазвичай деградація відбувається за одним і тим же сценарієм:
1) тверезницький рух, повністю або тільки в деяких питаннях, поступово починає відходити від того, до чого покликаний. Інколи сам, інколи знаходяться бажаючі направити його на «правильний шлях». Процес настільки поступовий, що майже непомітний;
2) на перший погляд, все йде згідно Ідеології і Статуту, все логічно правильно, тому ніхто проти цього і не протестує, навіть якщо деякі нутром відчувають щось лихе;
3) координатори нічого не підозрюють, несвідомо голосують за «правильні» рішення. Ті, хто підозрює, утримуються або голосують «за компанію», оскільки не можуть логічно заперечити. Рішення приймаються;
4) від рішень частина переходить до дій, частина імітує дію, частина нічого не робить, хоча в Статуті чітко прописано, що рішення Координаційної Ради обов'язкові для всіх учасників;
5) ті, у кого внутрішній протест, не обмежуються самою бездіяльністю в цьому питанні. Відчуваючи реальну загрозу організації, вони роблять все, аби цього уникнути, навіть порушуючи організаційні принципи Ідеології та Статут;
6) досі перемогу здобували ці «порушники». Якби не так, «Твереза Україна» стала б ще одною приватною організацією.
Тобто єдине, що хоч якось рятувало і рятує тверезницький рух, — виконавці неписаних правил. В ситуації, коли найбільш чутливі й щирі активісти відчувають щось неладне, немає ні Статуту, ні організаційних принципів. Керуючись лише своїм внутрішнім відчуттям, вони мовчки роблять те, що вважають за потрібне, нічого нікому не пояснюючи. Там, де не працюють принципи, правила і закони, працюють такі люди.
Збоку ці ревнісні захисники тверезницького руху виглядають диктаторами, авторитетами. Відповідно, «Твереза Україна» здається організацією, яка стоїть на авторитеті конкретних осіб, а ці «диктатори», в свою чергу, ведуть її, куди хочуть. Це було б справедливо, якби не один життєвий закон: в ідеологічній боротьбі за тверезницький рух ці активісти перемагають лише тому, що за ними правда. Якщо ці «порушники» є в прямому сенсі порушниками — вони потерплять невдачу. Все просто, очевидно й банально — у кого правда, той сильніший.
В майбутньому організаційні критерії можуть змінюватися, все залежить від ситуації і того, як ми будемо діяти в ній.
Розібравши ці критерії, ми прояснили не тільки причини існування наших принципів, а й дали основу для прийняття нових і основу для відмови від непотрібних старих. А той, хто вагається, чи приєднуватися до нас, тепер ясно бачить, що наша Концепція цілком логічна, унікальна, абсолютно не несе сектантського характеру, не є особистим поглядом окремих людей. А Всеукраїнський Громадський рух «Твереза Україна» до цих пір є народним і вільним рухом, спроможним вести людей до тверезості.