Ось уже десятий раз листопад нагадує про чергову річницю мого життя без алкоголю. Так швидко пройшла десята частина цілого століття, а дехто навіть не вірить, що життя без алкоголю мене ніколи ні краплиночки не «напрягало». Все пролетіло непомітно. З іншої сторони — згадати є що, і навіть маю що розказати дітям.

За 10 років мені ні разу не захотілося випити чогось алкогольного. Бувало, дивлюсь на червоне вино — і хочеться пийнути, бо здається, що це концентрований виноградний чи гранатовий сік. Сік я люблю, тому соку хочеться. А у вина принципово інший смак, це я знаю ще з того життя, нетверезого.

Одного разу, хтось запропонував мені спробувати їхнього саморобного домашнього кваску. Я без будь-яких підозр і поганих думок погодився, пийнув — і несподівано зовсім втратив можливість що-небудь подумати. Я давно звик до самоконтролю: якщо і дозволяв собі якусь дурість, то це було під моїм контролем. А тут зовсім втратив цю можливість. У мене через це ледь не почалася паніка. Це все одно, що на швидкості 120 км/год накрити рядном лобове скло твого автомобіля: нічого не видно, ти наче в тумані. Ну або все одно, що підійти до 10-кілограмової гирі, взяти її за ручку і не змогти її навіть з місця зрушити, в той час як вчора ти підіймав її по 100 разів на кожну руку. Я звик до того, що мій розум зайнятий думками, молитвою; звик аналізувати, планувати, керувати. Єдине, що я зміг второпати — квас, напевно, перебродив.

Мабуть, не пройшло й години, як я все-таки зміг повернути себе у нормальний стан. Якби я самовільно отруївся, то до цих наслідків додалися б ще й інші: на душі було б паскудно, з’явилася б звичка та інше. А так — мені вистачило і цих для того, щоб по-новому відчути силу «кайфу». Правду кажуть собріологи, що вся сила цього химерного «задоволення» тримається лише на тому, що людям навіяло суспільство: ніби коли вип’єш, стане одразу весело і добре. Цей випадок мене переконав, що я повернув собі природну тверезість. Можливо, в чомусь іншому я і неправильно живу на світі, але те, що живу у тверезості — правильно. Я маю можливість думати, а «думаю — отже існую».

Буває, дуже боляче про щось думати, а не думати про це не вдається. Тоді, не маючи звички «заливати з горя сливу» (що нормальною мовою означає: напитись і забутись), молишся і живеш далі, бо більше ніякого виходу нема, тільки жити далі. Можна ще у творчості чи в спорті викластись «на повну», щоб була яка-небудь ознака того, що ти не здаєшся. П’ять таких пережитих сердечно-розумових стресів — і на шостий вже зовсім не боляче. Що не вбило, те зробило сильнішим, і може, навіть розумнішим.

Це так банально, але за 10 років довелося пройти немало випробовувань. Був момент, коли я запитав у друга, чому у мене все так погано? Може, нам напитися – і все одразу стане добре? На що друг відповів: «У нас і так все погано, а ти хочеш, щоб нам стало ще гірше?» Здавалося, ніби життя навмисно посилає мені труднощі, щоб подивитися, коли я поламаю свої принципи. І летіли мої принципи, ламалися, як соломинки. Не зламалася лиш одна соломинка, хоч і гнулася. Вціліла, мабуть, ще й тому, що усі друзі знали мене як затятого агітатора за тверезість і я про це постійно пам’ятав. Моє п’янство означало б мою поразку, крах усьому, в що я вірив, що говорив і робив. А все це б’є по моїй гордості.

Багато було, навіть дуже багато чудових моментів, днів, періодів молодого тверезого життя. Повернути б їх і ще п’ять разів прожити, як мінімум! Навіть страшно подумати, що всього цього могло б і не бути, якби не одна людина, один прекрасний день, один період, що отверезив, одна схильність душі або один поклик Бога.

За деякі моменти соромно, особливо коли питання алкоголевживання поставало між мною і друзями. Потрібно було діяти не так. Потрібно було діяти як завгодно, тільки не так, як я. Був період, коли це питання для мене було дуже болючим. Вважаю, що це вже нездорово. Ніякі політичні, світоглядні, релігійні розбіжності в поглядах, хоч ти і сто разів правий, не варті того, щоб відштовхувати від себе близьких людей, цуратися чи зневажати їх. Ставши на шлях тверезості, слід звертати увагу не на багатьох людей, які продовжують жити нетверезо, а на багато пристрастей і поганих звичок, які продовжують жити в мені.

Особисто мені попрощатися з алкоголем було легко, наче в душ сходити. Але мої пристрасті, ганебні вчинки, необізнаність, дурість, погані звички залишились при мені — дечого стало менше, а дечого більше. Якщо говорити в цілому про те, що дасть людині тверезість, то можна образно сказати, що ти піднімешся на одну сходинку вище, якщо душею прагнеш до Бога. В іншому випадку тверезість може дати будь-що і дивлячись кому. Скажімо, тверезість може надихнути людину на пошук істини, але ніколи не можна, опираючись лише на тверезість, шукати цю істину. Тому що є купа сект та ідеологій, які підтримують тверезість і в той же час дуже небезпечні.

Багато чого носить не принциповий, а кількісний характер. Втім, якщо навіть локально мислити, то мені здається, що у тверезості отримуєш більше благ, ніж в алкоголі. Як не крути — більше хорошого. Ким би ти не був, «культурно» питущим чи п’яницею, людиною, що один раз на рік випиває фужер шампанського, чи алкоголіком, — тверезник все одно отримує більше. Якщо суто з мого десятирічного досвіду, то більше бадьорих понеділків і більше ясних ранків. А скільки інтелектуальних бесід! Більше напрямків діяльності, свіжих ідей, ідей нових, творчих. Більше нових хобі. Відносно, але багато зекономлених грошей. Більше вражень від святкувань та застіль. Більше пачок морозива і літрів випитого соку. Більше прогулянок, більше пробіжок. Набагато більше яскравих відчуттів. Більше мисленнєвих процесів і, як наслідок, нових відкриттів. Більше умиротворених, совісних днів, а значить — більше щастя. Більше зрозумілих істин. Більше нових друзів. Більше самоаналізу, більше побачених у собі недоліків — а це чи не найголовніше діло у цьому житті. Більше здоров’я, і артеріальний тиск 120/80. Можливо, навіть більше прочитаних книг. І лише один правильний шлях.

До того ж тверезість, якщо і не дає чогось, то запобігає багатьом негативним наслідкам. Наприклад, я не можу похвалитися міцним здоров’ям, але могло б бути й гірше, якби всі ці роки я дружив з пивом. З виду життя тверезника не міняється принципово, але часто робить його унікальним, нестандартним. Як мінімум — я не бентежу рідних своїм «режимом автопілоту», який у багатьох вмикається навіть під час кількох ковтків шампанського.

Цей період тверезості співпав з періодом молодості, коли довелося шукати точку опори для свого життя, брати на себе відповідальність за свої вчинки, шукати правду, набувати досвіду. Тому місцями період у 10 років тверезості був негарним, дехто навіть назвав би мої вчинки нетверезими. Купа помилок, часом надто грубих, часом фатальних. Багато різних станів душі. То душа, то розум брали гору у моїх діях. Після деяких періодів ледве оклигав: це зараз назад дивитись весело, а тоді... Інколи свої переконання, свої смаки і погляди я неусвідомлено нав’язую іншим. Все хочу змінити світ, сам при цьому залишаюсь незмінним. Але я знаю, що є тверезники, яким вдається і себе змінювати, і потрібно шукати таких людей, котрі є кращим прикладом тверезого життя, або ж ставати такими самим. Я ж славлю Бога за все.

Тут, наприкінці, потрібно було б написати, який у тверезості є недолік. Мовляв, справедливості заради, якщо ти такий чесний, то один недолік визнай. Але нічого подібного нема, або нічого не спадає на думку.

Цікаві факти

• Лекцію В.Г.Жданова я дивився ще на відеокасеті.
• Навіть не пам’ятаю, коли закінчились суперечки з оточуючими на тему вживання алкоголю. Хоч ще інколи пропонують випити.
• Будь-яке свято все одно відчувається як щось хороше і асоціюється лише з позитивом.
• Від довгого прослуховування музики в навушниках з максимальною гучністю на ранок теж болить голова, наче з перепою. Дуже схоже.
• Вже майже 10 років щодня я маю справу зі спиртом — успішно використовую у своїй роботі для протирання контактів. Доволі корисна річ, незамінна.
• Завдяки тверезому способу життя і своїй принциповій позиції нікого не пригощати і не носити нікому алкоголь я у свій час зміг влаштуватися на кращу роботу. Довго розказувати...
• Подобаються (і слухаю) деякі пісні, які програмують на вживання алкоголю чи наркотиків. Дивлюсь на це як на творчість: чим живуть про те і співають...