На відміну від Способів впливу, Методи у Проекті — це більш конкретне уявлення про дії. Це дії, які необхідно робити для того, щоб впливати на ситуацію. З попередніх розділів про Ціль та Способи пам'ятатимемо, що вплив повинен бути саме на внутрішній світ людини, забезпечувати довготривалий та надійний результат, і обов'язково альтруїстичним. Вже тут стане зрозуміло, звідки взяти еліту і як виховувати тверезників.

Нагадаємо, модель тверезої України передбачає поділ людей на три класи в залежності від їх тверезницької діяльності. Почнемо з основного, він в деякому сенсі середній: маса. Хто входить до маси, описано в Цілі. Тепер питання: як її створити? Все, що об'єднує людей маси, — це тільки тверезість; чим надійніший тверезник, тим краще для Проекту. Під тверезниками ми розуміємо людей, які не мають алкогольної запрограмованості, зовсім виключаючи будь-яких стримаників: тверезник (твереза людина) — людина, яка не має алкогольної запрограмованості (а також програми на вживання інших наркотиків), а отже — ні за яких обставин не вживає алкогольних сумішей, тютюну та інших наркотиків. Тобто, перше, що потрібно для тверезості — відсутність програми, друге (як наслідок) — невживання алкоголю. Друге обов'язково випливає з першого: якщо програми немає, то бажаючих добровільно отруюватися чи то хімікатами, чи то алкоголем теж немає. Якщо немає програми і алкоголь п'ють, значить хтось примушує це робити всупереч волі, таких людей називають «примушениками». Програма зараз розглядається нами як проалкогольна запрограмованість і включає у себе установку, власне програму та переконання. Отже, перше — відсутність програми — є вирішальним у питанні алкоголевживання для будь-якої людини. Не мають проалкогольної запрограмованості або тверезники, або примушеники (третій варіант розглянемо пізніше).

Люди, що не мають алкогольної програми, поділяються на такі класи: природні тверезники, розсудливі тверезники, релігійні тверезники, свідомі тверезники, совісні тверезники та інші тверезники. Ця класифікація вирізняє тверезників лише за першою ознакою — відсутність програми, а саме — яким чином сталося так, що у свідомості та підсвідомості людини немає алкогольної запрограмованості: у природних тверезників її і не було, розсудливі її стерли клятвою або якимись знаннями, у релігійних її теж не було або стерли внаслідок нероблення гріха, свідомі тверезники стерли науковими знаннями, у совісних ця програма стерлася завдяки високій чутливості до всього поганого і так далі. У всіх однаково відсутня програма на пиття алкоголю, просто одні її не мали, інші стерли або були тверезо запрограмовані. Всі, окрім природних, у свій час вирішили жити тверезо, обрали тверезість, звільнили самі себе від нетверезого способу життя, пройшли курси звільнення від залежності, дали клятву і таке інше. Іншими словами, свідомо і добровільно зробили певну дію (крок, вибір) на користь тверезого життя, вже з цим кроком починається руйнування алкогольної програми.

Зазвичай чим цю запрограмованість стирають, тим і підтримують тверезість. Якщо, наприклад, розсудливий тверезник стер її якимись знаннями, то ними ж і обороняється від проалкогольної пропаганди. Нам же потрібно, щоб люди йшли далі, щоб отримували нові знання та досвід, знання у різних напрямках, які допоможуть стати надійними тверезниками (релігійними, свідомими, совісними, розсудливими одночасно). А також — щоб людина незалежно від зовнішніх переваг сама зробила цей крок до тверезого життя. Тільки тому, що тверезість — це правда. Це забезпечить твердість стін нашого «будинку» — твердість маси у своїх переконаннях, що значно полегшить роботу еліти у тверезій Україні.

Слід пам'ятати ще одне. Надійний тверезник, свідомий тверезник, релігійний тверезник, розсудливий тверезник — це поняття відносні. Існує принципова різниця між типовим свідомим тверезником і типовим стримаником, але чітко поділити суспільство на тверезників та стримаників ніколи не вийде, так само як не вийшло поділити на еліту і масу. Потрібно остаточно зрозуміти, що ми маємо справу з людьми, а не з цеглою. Ті знання, що повністю сприймаються одними людьми, іншими сприймаються лише частково або зовсім не сприймаються. Хтось буде більш свідомим тверезником, хтось менш свідомим, а хтось ще менше, і так до стриманості.

В пошуках методу, що спроможний виховати тверезників, звернемося до практики. Якщо тверезість — це відсутність запрограмованості, то найкраще з цим справляється метод Г.А. Шичка. Цей метод активісти успішно використовують як для алкоголіків, так і для себе. Єдиний мінус методу — обов'язкова наявність великого бажання ним скористатися. Якщо алкоголік чи «культурно» питущий не хочуть ставати тверезниками, то цей метод безсилий, це добре знають викладачі курсу. Так, у порівняні з іншими методами мінусів майже немає, але для Проекту цей один мінус — як кість у горлі. Так ми будемо до кінця світу будувати свою тверезу Україну.

Де ж взяти таке бажання для такої великої кількості народу? Причина, з якої бажання жити тверезо з'являється в алкоголіків, зрозуміла. Чому ж воно має виникати у «культурно» питущих? Знову звернемося до практики, тільки цього разу до іншої. Мабуть, немає таких випадків, щоб хтось з нас, колишніх питущих, а тепер активістів тверезницького руху, захотів жити тверезо без якоїсь попередньої причини. На сайті www.tvereza.info є короткі автобіографічні розповіді тих, хто відносить себе до учасників руху «Твереза Україна». Нас цікавить відповідь на запитання: «Коли Ви свідомо прийшли до тверезого способу життя?», а точніше — «Що стало причиною цього рішення?» Відповіді не завжди однозначні. Ми не поспішали їх об'єднувати, для аналізу спочатку розглянемо об'єктивні числа. У випадку, коли причин було дві, ми ділили бал навпіл, і ось що вийшло:

У когось ці причини були чимось обумовленими: наприклад, людина часто задумувалася над питанням алкоголевживання, а потім під руку потрапила відеолекція, не продивитися яку було неможливо. Такими обумовленими причинами були: у 15 чоловік перегляд відеолекцій В.Г. Жданова, у 3 — навчання у Ф.М. Калінчука, в 1 — християнство, в 1 — знайомство з творчістю Ф.Г. Углова. Усі інші причини насправді є самостійними. Принаймні, так їх бачать самі учасники «Тверезої України», так їх вказали в розповіді. З цих причин люди стають тверезниками, у деяких з'являється бажання піти далі, вдосконалювати себе, пройти метод Шичка, стати активістами і т. д.

Лекція В.Г. Жданова прокотилася по всій країні, дала хороший результат (про який ми, може, навіть і не здогадуємося); на багатьох подіяла так, як нам хотілося б; на багатьох ніяк не подіяла; багато людей сприйняли її критично, навіть не почавши дивитися. Так само й інші лекції, інші тверезницькі матеріали. Яка причина такого ставлення, що робити з цими критиками? Спробуємо підійти до цього питання з точки зору теорії Г.А. Шичка.

За цією теорією, причиною такого ставлення якраз і є алкогольна запрограмованість, вона навіть має своєрідний блок «самозахисту програми». Значить, потрібно домогтися, аби проалкогольної програми не було ні у кого в країні. Перевірити, наскільки це можливо, можна тільки розібравши деякі її властивості. Першою важливою властивістю є місце знаходження програми, другою — зміст методики позбавлення від неї:

1) основна частина, близько 80–90% алкогольної запрограмованості знаходиться у підсвідомості людини;
2) основним змістом методики позбавлення від алкогольної програми є переведення неусвідомлюваних процесів на рівень усвідомлення (П.І. Губочкін).

Незважаючи на те, що запрограмованість має у собі блок самозахисту програми, звільнитися від неї можна не лише на курсах за методом Шичка. Проалкогольна запрограмованість повністю або частково стирається у наступних випадках, які ми для зручності розділимо на дві групи.

І група

1. Курси Шичка. Сюди входить: прослуховування курсу, перегляд інших лекцій, читання літератури, написання щоденника, самонавіювання, утримання, воля і бажання жити без алкоголю, тверезе середовище та інше.

Все, що входить до курсу, може стирати програму і поодинці:

2. Для деяких людей одне лише прослуховування курсу або перегляд антиалкогольної лекції може повністю і назавжди звільнити свідомість і підсвідомість від алкогольної запрограмованості, давши цілком нормальне, свідоме, тверезе життя. Прикладів цьому бачимо море. У свій час у «Тверезій Україні» таких тверезників була більшість.

3. При читанні тверезницької, антиалкогольної літератури. Те, що запрограмованість таким чином стирається стовідсотково, показує ефективність книги Алена Карра. Ще одним доказом цього є досвід старшого покоління соратників, коли прочитавши книгу чи статтю (відеолекцій як таких не було) на все життя ставали тверезниками. Такий приклад наводить і сам Г.А. Шичко: алкоголіку вистачило лише прочитати газетну статтю — і бажання пити у нього зникло. Доказ такої дії можемо знайти і серед нас. Наприклад, соратник Сергій Козуля у 2010 році взявся писати науково-популярну статтю про шкідливість спиртного, після чого написав: «Опрацювавши матеріал і закінчивши статтю, я зрозумів свою помилку і вирішив вести тверезий спосіб життя».

4. Від самого лише правильного написання щоденника. Ось що пише соратник з Севастополя: «Знайшов сайт, присвячений методу Шичка, викачав щоденники, дізнався, як правильно їх заповнювати, і протягом чотирьох місяців вів щоденники, як і годиться, перед сном. І я помітив, вже на третій день у моїй свідомості все стало з ніг на голову (точніше, навпаки, повернулося з голови на ноги), почали зникати помилкові переконання, я з кожним днем ставав все вільнішим і вільнішим. Через місяць я взагалі стрибав від радості, що, нарешті, мені вдалося повністю вибратися з полону ілюзій».

5. За тією ж теорією Шичка, просте і добровільне утримання людини від споживання алкогольних сумішей теж частково або повністю стирає проалкогольну запрограмованість. Тобто, якщо відмова від пиття зроблена самотужки, хоч і не спираючись ні на які знання, а просто з якоїсь іншої причини (клятва, принцип), то така людина є тверезником, а не стримаником. Сюди входить широке коло осіб: від рішучих алкоголіків, які, «перемучившись», стають тверезниками, до патріотів, що обмежилися знаннями про алкогольний геноцид і тих, хто просто дав клятву.

6. Програма стирається або не діє у людей з високою чутливістю до всього поганого — у совісних.

ІІ група

7. Часто після сперечань на тему вживання алкоголю «культурно» питущі потім зізнаються тверезнику, що хоч кожен залишився при своїй думці, та все ж бажання пити алкоголь пропало або стало слабшим. Це тому, що алкогольна програма вразлива до тверезницьких істин. Або, як варіант, суперечки в деякій мірі сприяють переведенню неусвідомлюваних процесів на рівень усвідомлення.

8. Програма може стиратися і під час тривалого перебування в середовищі тверезників, прикладів теж чимало.

9. Проалкогольна запрограмованість стирається і з часом, якщо не підтримувати її ритуалами самоотруєння. Мається на увазі, що стриманики з часом стають тверезниками, якщо забезпечити їм деякі умови. Навіть умови, які носять характер заборон та покарань, все ж позитивно діють на свідомість та підсвідомість людини. Доказом цього є історія: після відміни відносно тривалого «сухого закону» 1914–1928 рр. народ неохоче залучається до спиртного. Це означає, що алкогольну запрограмованість суспільства можна знищити не лише шляхом зміни цілих поколінь, може вистачити лише введення в дію правил і законів відповідно до собріології, усунення доступності наркотику.

10. Внаслідок дії інформації, тобто через пропаганду тверезості, стирається закладена пропагандою програма на алкоголевживання. Особливо ефективно пропаганда (як тверезості, так і нетверезості) діє на рівні підсвідомості (майже вся частина алкогольної програми знаходиться саме там) — через творчість у будь-яких її проявах (фільми, музика, література, картини). А через ролики соціальної реклами, статті, агітацію та інше вона діє на свідомому рівні. Недарма алкогольна і тютюнова мафія використовують їх для пропаганди своїх наркотиків.

Це не повний список можливостей позбутися алкогольної запрограмованості (деякі твердження в ньому можуть бути помилковими), та нам з нього важливий лише загальний висновок. Видно, що алкогольна запрограмованість не така вже й закореніла. Навпаки, вона дуже вразлива і делікатна, просто значна її частина захована у підсвідомості і не помітна ні її носіям, ні оточуючим. Більше того, її існування як такої потрібно постійно підтримувати новими порціями брехні, новими отруєннями, пропагандою, узаконювати такі дії тощо.

Останні чотири пункти списку не випадково виділено в окрему групу: це шляхи отверезнення, при яких особисте бажання, вибір і воля питущого майже не потрібні. Це методи, під дією яких підсвідомість людини очищається незалежно від «хочу — не хочу», і в той же час не є насильними, не змушують робити вибір. Просто, потрапивши у тверезе середовище або в оточення тверезої інформації, людина ніби автоматично стає на своє місце, відновлюється її природний стан. І тверезість України залежить не тільки від вибору наших співвітчизників, а й від того, наскільки ми зуміємо створити таке середовище.

Для будь-якого проекту характерна точність та визначеність. Нам потрібно було б остаточно визначитися з методом, або хоча б виділити декілька найефективніших з точки зору обраної Цілі. Якщо в загальному подивитися на всі розглянуті нами методи, то можна виділити три групи:

1) методи самовиховання — ті, що використовуються для себе;
2) методи-причини — ті, що надихають на тверезість;
3) методи підготовки, тобто стирання програми.

Зваживши всі варіанти, приходимо до висновку, що методи всіх трьох груп нам потрібні однаково. Маємо справу з дуже специфічним «матеріалом» — людьми. Що приведе одних людей до тверезості, те не приведе інших. Одних приведе — і вони на цьому зупиняться, інших приведе — і вони йтимуть у цьому напрямі далі. Методи теж дуже різні: одні ефективні для очищення свідомості, інші зацікавлюють і надихають; одні діють незалежно від бажання людини, інші — ні; одні сильні в підході індивідуальному, інші — у колективному та суспільному. Одні методи без інших — ніщо. Люди настільки різні, що неможливо прорахувати навіть якоїсь спільної послідовності.

До того ж кожна людина сприймає інформацію «на своїй частоті». Одним потрібно логічно обґрунтувати шкідливість алкоголевживання, в той час як інші логіку не вміщують, потрібні емоції. Одним потрібні лекції, іншим художні фільми. Одних може отверезити лише науковий текст, інших обов'язково потрібно надихнути. Комусь потрібно, щоб про тверезість написали в старій добрій газеті, і бажано їхньою мовою, а комусь — щоб у глянцевих журналах. Цей стане тверезим, коли всі стануть тверезими, а той, навпаки, йтиме проти маси. Щоб не продовжувати, умовно скажемо, що скільки людей, стільки й методів. Кожному потрібен свій підхід і своя інформація: медику своя, столяру своя, школяреві своя.

Чи значить це, що ми повинні використовувати всі методи? Так, значить. Інакше ніяк, принаймні до тих пір, поки у нас не з'явиться якийсь універсальний. Ми повинні використовувати всі групи методів, а інформацію подавати скрізь, на різних «частотах» і з різних джерел.

Різні методи — це ще й великий вибір напрямків діяльності. Дуже важливо, щоб діяльність подобалася активісту, щоб приносила задоволення, саме така діяльність вдається найкраще. Загалом, задоволення від роботи потрібно зробити обов'язковою вимогою до виконавців Проекту. Всі великі справи можна реалізувати, якщо трудитися з радістю.

http://tvereza.pro