Усе вищесказане в Методах стосується методів отверезнення, виховання маси. Виховувати ж еліту слід лише після того, як людина стала тверезником. Але сам метод виховання еліти в значній мірі буде методом самовиховання, він значно відрізнятиметься від методів отверезнення. Чому так, розглянемо нижче.
Нагадаємо, завдання еліти — як би там не було, підтримувати тверезий стан України. Противники такого стану будуть вдаватися до найрізноманітніших методів, аби твереза Україна знову стала п'яною, тому еліта повинна діяти, що б не сталося в країні чи в особистому житті. А щоб дії були правильними, необхідно мати ще й відповідні знання і досвід. Тепер задамо собі запитання — де взяти таких людей? Якщо виховувати, то з кого, як і де? Військову еліту виховують у спартанських умовах, готують до виживання у найгірших ситуаціях. Де є умови, схожі на описані нами умови майбутньої тверезої України? Далеко ходити не треба, відповідь — тут і зараз. Вже в самому процесі побудови тверезої України потрібна еліта, вже сьогодні у Проекту є противники різних рівнів, вже тут потрібно діяти незалежно від несприятливих обставин. Тож еліта тверезої України — це еліта всього Проекту.
Хоч за зовнішніми ознаками еліту відрізнити важко, та у нас є всі підстави вважати, що такі люди вже є у тверезницькому русі. І в майбутньому еліта виходитиме саме звідси, з «Тверезої України», з тверезницьких організацій, з окремих виконавців Проекту. Ті активісти, які не мають зараз якостей еліти, ще мають час їх набути. Адже з такими якостями не народжуються, а стають поступово, день за днем займаючись тверезницькою діяльністю та працюючи над собою. При спробі одразу підняти гирю у 200 кілограмів можна надірватися, це страшно і боляче. Тут, як і у спортзалі, потрібен поступовий, розумний підхід, без геройства і фанатизму. Одна нерозсудлива витівка може назавжди відбити бажання чи можливість займатися будь-якою громадською діяльністю.
Спосіб життя еліти при такому поступовому підході нічого надприродного і страшного у собі не несе. Навпаки, з часом приходить розуміння того, що повна самовіддача людям — це, як і тверезість, — норма життя. Що альтруїзм — це нормально не лише в межах своєї сім'ї, а й у масштабах всього людства. Щоб працювати в альтруїзмі, потрібна любов, і в той же час альтруїзм розвиває цю любов. Розвиває настільки, що заради своїх співвітчизників, якими б вони не були — добрими чи поганими, людина готова пожертвувати власним життям. Якщо такої готовності немає, то і не слід заради тверезості помирати, від нас цього ніхто вимагати не буде; це буде ні що інше, як загибель по дурості.
Тож якщо за порятунок народу не шкода віддати своє життя, то скрутні зовнішні обставини — це квіточки, не більше. Але зараз, коли ми ще тільки спортсмени-початківці, будь-яка хвилина, приділена безкорисливій діяльності, дорівнює подвигу. Поки що в якості навантажень нам вистачає побутових проблем, проблем сімейних, на роботі та інших. Подальший ріст можливий тільки при наявності бажання, співчуття, ревності до істини. Цих якостей теж можна набути самому, цьому сприяє тверезницьке середовище: адже приховувати свої егоїстичні цілі довго не вийде, рано чи пізно про них дізнаються соратники, і це ще не найстрашніше. Гірше буде нам самим, коли цілі не буде досягнуто, коли все, заради чого пролив стільки поту, дістанеться іншому.
Якщо активісти нібито займаються альтруїстичною діяльністю, співчувають, горять бажанням допомогти, але глибоко в душі (десь у підсвідомості) домішують до цього маленьку егоїстичну зернину, то потім це обов'язково виросте в безжалісну боротьбу за шматок «заслуженого» пирога. Але тверезницькому рухові, на відміну від інших рухів і організацій, пощастило більше. На щастя, ми маємо перевірений і ефективний метод Г.А. Шичка, саме він дозволить нам виявити в собі егоїстичні спрямування, програми, бажання та позбутися їх. Не потрібно проходити ніяких курсів: ручка, зошит, щирість та чесність перед самим собою — головні принади щоденника. Його ніхто ніколи не прочитає, там можна самому собі дати відповіді на запитання:
- для чого я займаюся цією діяльністю?
- що хочу за неї отримати?
- чи хочу я позбутися корисливих мотивів?
та інші.
Як і для тверезості, у вихованні в собі якостей еліти стане корисним будь-що: художній фільм про людей духу, лекція, музика, книга — усе, що несе патріотичні переконання, любов до власного народу, картини жертовності, відваги, самовіддачі. Хороших фільмів для цього є більш ніж достатньо. З лекціями ситуація трохи складніша: таких ораторів, що вміють закликати до погрому, вистачає, але нам потрібні інші. Як на тверезість може вплинути власний приклад переконаного тверезника, так на виховання еліти може вплинути лише людина еліти. Якби ми могли бачити внутрішній світ людини, то можна було б пошукати таку. В реальному житті не слід і пробувати, щоб дарма не заганяти людей у притворство.
Співчуття і любов — ось головні мотиви еліти. Для того, щоб спонукати людину на відповідні дії протягом тривалого часу, одних мотивів може бути недостатньо. Потрібна ціль, ми про це писали. Ця ціль обов'язково повинна лежати за рамками земного життя людини, інакше бути елітою нелогічно, який сенс таких дій? Мовляв, живемо один раз, після смерті нічого немає, для чого так псувати своє життя дискомфортом, а то й голодом? Інша справа, коли ми після смерті десь є, і саме там лежить ціль земного життя. Коли заради цієї цілі потрібно діяти альтруїстично, а не егоїстично. Таку ціль можна отримати лише на світоглядному рівні (ми навели приклад релігії), тому виховання еліти завжди буде перетинати межу між сферою тверезості та альтруїзму і релігійною філософією. Але виходити за цю межу на рівні організації чи Проекту не можна, на цьому зупинимось.
Отже, метод виховання еліти — самовиховання, саморозвиток, самотренування. Щоб збільшити кількість еліти, потрібні самовиховання, саморозвиток, самотренування. Щоб підвищити її якість — самовиховання, саморозвиток, самотренування. Усі ці «само» стосуються не еліти в цілому, а кожного активіста окремо. Індивідуальна робота над самим собою з'єднує нас у потужний моноліт так, що вже ніхто з нас не живе окремо; ми разом як у діяльності, так і по життю. Еліта Проекту — це не зібрання «крутих» осіб, її твердість не тільки в особистих якостях. Секрет її твердості — в єдності, а єдність можлива лише між самозреченими людьми.