Людська свобода вибору, про яку ми не раз згадували, не залежить від наявності чи відсутності програми. Кожен з нас має можливість зараз встати, піти на кухню і залити в себе миючий засіб. Для чого? Якщо існує відповідь на запитання, чому людина так зробила, то це вже не свобода. Свобода — це коли вона так зробила, і все, хоч програми на вживання миючих засобів у неї не було (але якщо це продовжувати, то навіть така програма може з'явитися).
Здавалося б, якщо ні у кого не буде алкогольної запрограмованості, то питущих людей майже не буде — одиниці на країну. Але в тому-то й справа, що повністю звільнити від неї країну не вийде. По-перше, не буде інформаційних кордонів між Україною і питущими країнами. По-друге, швидше за все, політика споювання так і залишиться. По-третє, як би ми не старалися, ми комусь та й набриднемо зі своєю діяльністю, дехто принципово залишиться питущим «нам на зло». В суспільстві завжди є люди, котрі йдуть куди-небудь, аби проти суспільства, може навіть виступатимуть не так проти тверезості, як проти пропаганди тверезості. Це значить, що алкоголь вони вживатимуть, а якщо вживатимуть, то запрограмованість у них залишиться або з часом з'явиться. Навіть якщо робота по вихованню маси та по вдосконаленню еліти нами буде виконана ідеально, все одно знадобляться методи впливу на цих злочинців.
Якщо методи виховання маси та методи виховання еліти застосовуються нами паралельно вже сьогодні, то методи впливу на злочинців — в останню чергу, лише після цих двох. Ми не передбачимо точно наших можливостей на той час, еліті буде видніше, але основні варіанти впливу на злочинців нестимуть той же наказово-силовий характер. Якщо в країні на той час буде політика отверезнення, то сила буде застосовуватися правоохоронними органами, судовими тощо. Але розраховувати на такий хід подій не можна, ми повинні покладатися тільки на себе. Як же ми, активісти організації, без відповідного права будемо карати питущих, торговців і тих, хто їх прикриває?
Трощити, палити точки продажу, бити порушників, самим йдучи проти Закону, у свідомо тверезій країні було б смішно, але у п'яній такого варіанту не виключаємо. Якщо на той час політика являтиме собою щось типу ліберальної демократії, то до таких партизанських методів вдаватися доведеться. Коли лібералізм так піклується про десяток збоченців, то піклуватиметься і про десяток питущих: проти волі народу дозволятиме, захищатиме, пропагуватиме. Майбутня ситуація з алкоголевживанням може бути схожа на теперішню зі збоченцями. У більшості своїй народ проти, народ мітингує, але закони приймаються на користь деградантів, ЗМІ говорять про їх права і свободи. Серед працівників міліції та інших державних структур лиш одиниці згодні захищати збоченців; але, щоб не втратити роботу, всі виконують такі накази. Тому навіть якщо у державних структурах будуть тверезники, захищати питущих буде їхня робота, робота, що годує їх сім'ю. Так будуть діяти всі, від рядового працівника до депутата. Наказ зверху, і нічого тут не поробиш. Основна маса, будь то тверезники чи противники збочень, як завжди, зайнята, їй не до діяльності: потрібно на роботу йти, готувати їсти, копати картоплю, та й інших проблем вистачає.
Якщо державна влада приймає такі закони, то може варто її замінити? Міняють кожні 5 років, але ситуація не змінюється, закони приймаються все ті ж. Державна влада змінюється лише за складом, а за функціями залишається тією ж. З народу пар випускається, содомія процвітає.
Система працює бездоганно, комар носа не підточить. Країна стрімко деградує, але внести свої корективи не виходить ні у кого. Будь-яка заворушка — це рух у трясовині, який тільки сприяє більш швидкому засмоктуванню. Планета стала однією великою країною, одним суспільством, одним спільним будинком. Якщо заявити, що Україна — це наш дім, що в своїй квартирі ми не дозволимо ходити збоченцям, то доведеться мати справу з правилами всього будинку та тими людьми, що їх створювали. За цими правилами наша Вітчизна — це лише кімната, та й то не наша, а загальна, ходити тут можна навіть голяком.
Що зможе зробити наша еліта у такій ситуації в майбутньому? Що вона робила б зараз по відношенню до розпусти? Це тільки здається, що якщо основна маса населення свідомо твереза, то все інше — діло техніки. Ні. На офіційному державному рівні змінити нічого не вийде, а саме цей рівень потрібен для засудження та покарання алкомафії, розповсюджувачів дурману, питущих. Постійно і скрізь чинити самосуд ми не зможемо, та і не сильно хочеться, щоб у такі діяння вплутувався тверезницький рух. Логічного, розумного, законного виходу ми не знаходимо, допомоги немає ні від держави, ні від власного населення.
Безвихідна ситуація змусить нас вдаватися до крайнощів. Вулична бійка — це неприємний процес для обох сторін, часом після неї обидві сторони йдуть на уступки, тільки б не було реваншу. Якщо еліта в безвихідній ситуації відчайдушно боротиметься за порядок у питаннях тверезості, то з часом таки доб'ється свого. Як? Потрібно буде вдатися до таких дій, які нестимуть великі проблеми противникам тверезості і піднімуть великий шум навколо вчинених проалкогольних дій. Такі радикальні дії вплинуть на офіційний та неофіційний рівні, тобто від наслідків чесатимуть собі потилицю всі: влада, державні працівники, населення і самі злочинці.
Якщо спалити три точки продажу отрути, то десять закриються самі. Якщо двадцять разів зірвати чи заляпати фарбою вуличні реклами, то їх перестануть клеїти. Якщо фото проалкогольного депутата розклеїти на всіх стовпах з відповідним підписом, то всі інші хоча б задумаються, а самому «герою» дадуть копня, головне — не забути вказати назву партії. З нижчими і рядовими працівниками теж не слід буде церемонитися: якщо виконав якийсь проалкогольний наказ — отримав погану славу або побитий автомобіль. Так, до злочинних дій, що пов'язані зі збитками, варто буде вдаватися. Може, не одразу, але варто — це ефективно. Ми не зі зла і не з емоцій, ми розуміємо, що роботу втрачати не хоче ніхто, просто це може стати єдиним методом у ситуації, яка складеться в майбутньму.
Радикальними діями можна досягти такого стану, коли будь-які проалкогольні питання стануть болючими для всіх. На офіційному рівні, можливо, так нічого і не зміниться, але мати діло з рекламою, продажем, розповсюдженням і самим алкоголем не захоче ніхто. Державні працівники зі шкіри лізтимуть, лише б якось обійти наказ, підключатимуть свої можливості і таланти, аби тільки зберегти автомобіль і залишитися на роботі.
Автомобілі, палаючі точки продажу, листівки на стовпах ми описали для прикладу. Насправді фантазії тверезій еліті вистачить, щоб придумати щось оригінальніше. Кожен буде боятися не те щоб чинити алкоголізацію, а й взагалі мати якесь непряме відношення до алкоголю, шукатиме будь-яких шляхів, лиш би не чіпати болючого питання. Це ж зараз почнеться: зривання, критика, погроми, проблеми, головний біль, шум і пил — приблизно так міркуватимуть люди, коли їм запропонують якусь алкогольну угоду. Кому це треба?
Звісно, особливого задоволення це й нам не принесе. Навпаки, деяких посадять, деяким будуть мстити, проблеми матимуть усі, на те вона й еліта. Зате поставлену задачу буде виконано. Як у тій вуличній бійці, реваншу не захоче ніхто — надто болісний процес. На законодавчому рівні розпивання, продаж чи реклама алкоголю можуть залишитися дозволеними, але алкоголізації це вже не допоможе.
Якщо ми не помилилися, то еліта до того часу матиме владу альтруїстичну, а з нею до дій можна підключити не всіх, але достатньо людей з маси. Таки є різниця — вчинити погром у кількості п'яти чоловік чи в кількості 25-ти. А коли кількість сягне деякої тризначного числа, то погром вже можна назвати народним. Щоб активувати таку кількість, можливо, еліті вистачить лиш набратися сміливості і першій вступити до дій. Також з цією владою можна вдатися до більш законних методів, наприклад закликати до масової відмови від телеканалів і сайтів з рекламою алкоголю; попросити, щоб хоча б інформували еліту про випадково побачені злочинні дії; змовитись не приймати «культурно» питущих на роботу та інше.
До того ж, якщо вже еліта знайшла можливості отверезити масу, то деякі з цих можливостей цілком підійдуть для цього етапу. Мається на увазі, що на той час, зробивши такий кусок роботи, еліта матиме свої ЗМІ (як мінімум сайти чи щось типу того), великий досвід роботи у громадській діяльності, деякі ресурси, зв'язки та інше. Після усіх цих подій треба бути великим дурнем, щоб порушувати спокій тверезої України. Всі знатимуть, що на території України краще на цю тему не жартувати.
Але будь-які безпорядки послаблюють країну, тому для тверезників і для України буде краще, якщо знайдеться варіант більш законний.