У Концепції вказано, що тверезницький рух є некомерційним (тобто не ставить ціль отримання прибутку); але цього (і деяких рядків з ідеології) виявилося недостатньо, щоб запобігти грубих та трагічних помилок, зроблених окремими активістами. Аби не допустити їх у Проекті, постараємося усі питання, що стосуються матеріального ресурсу, розглянути у Способах.
Під економічним способом мається на увазі будь-який спосіб впливу, в якому матеріальні ресурси можуть відіграти вирішальну роль у Проекті. Сюди, в першу чергу, входить професійний спосіб, коли активіст отримує прибуток лише від тверезницької діяльності, далі спонсорські та інші способи.
Професійний спосіб має немало плюсів, приваблює в основному тим, що дозволяє весь свій робочий час приділяти справі, зануритися у тверезницьку діяльність, не відволікаючись на іншу роботу. Здається, що налагодивши таку тверезницьку компанію, можна сміливо йти до Цілі, залучати кадри і з таким режимом роботи вплинути на ситуацію. З нашої точки зору цей спосіб є найбільш справедливим серед усіх способів досягнення Цілі, бо хто трудиться, той достойний прожитку.
Ще один плюс — професіоналізм. Для того, щоб бути спеціалістом з якогось напрямку діяльності, необхідно щодня займатися і розвиватися. Щоденна тривала робота необхідна і для досягнення якогось високого результату. Але є мінуси, і схоже, що їх буде більше.
1. В одній роботі професіонал ставить собі дві цілі — Ціль Проекту та прибуток. В реальному житті такий режим постійно ставитиме перед вибором: або пожертвувати першим заради другого, або другим заради першого. Для прикладу візьмемо активіста, що отримує прибуток зі свого тверезницького сайту. Постає вибір: або писати на сайті те, чого вимагає Проект (припустимо, про тверезий спосіб життя), або ж те, що дасть більшу кількість відвідувачів (припустимо, про здоровий спосіб життя) і цим самим дасть більший прибуток. Вибір завжди за активістом, але цей вибір доведеться робити ледь не кожну секунду. Якщо постійно робити вибір на користь Проекту — є ризик залишитися голодним, якщо ж на користь прибутку — можна опуститися до байдужості, а там і до рекламування алкоголю. Тримати «золоту середину» — дуже болючий процес, двоїста ціль людину пригнічує і послаблює. Та й навряд чи вдасться: у форсмажорних обставинах, або якщо грошей потребує сім'я, в жертву принесеться не тільки Проект, це треба бути великим сміливцем, щоб зробити протилежне.
При такому режимі страждає, головним чином, «ідея» тверезості, втрачається чистота інформації, оскільки кожен вибір на користь прибутку гарантовано приносить чергову дозу сміття і неправди. Залежність інформації від прибутку не тільки не несе користі, а й приносить явну шкоду, так що в деяких випадках краще бездіяльність, ніж така діяльність. Якщо незалежність така важлива при створенні сайту, то тим паче в інших напрямах, і особливо в керівних. Якщо цей активіст працює з алкоголіками, то слід очікувати часу, коли для нього чим більше алкоголіків, тим буде краще, Проект йому ще й заважатиме. Професійний активіст — потенційно небезпечна для Проекту особа, в кращому випадку це кандидат на самовільне покидання організації, оскільки щоб до нього несли гроші, піарити тепер змушений не «Тверезу Україну», а себе. В гіршому випадку цей професіонал використовує організацію у власних комерційних цілях.
Засуджувати такого робітника немає за що, він вимушений піти на це, в кінці кінців матеріально забезпечувати себе і свою сім'ю — це теж обов'язок. А нам усім краще триматися подалі від такого режиму роботи, еліті тим більше. Краще вже зовсім покинути громадську діяльність, принаймні це буде чесно.
2. Якщо строго займатися тим, що вимагає Проект або тверезницький рух, то навряд чи ця діяльність принесе якийсь прибуток. Таких вакансій, які б при чистій тверезницькій діяльності змогли дати хоч якусь копійку, ще треба пошукати. Їх і не потрібно шукати, просто якщо вже якісь надходження від діяльності є, то краще не «підсідати» на них як на основне джерело прибутку.
Ми не просто так торкаємося таких тонких питань, у деяких організаціях вони стають причиною внутрішніх чвар та ворожнеч, і закінчується все розпадом. А деяким нашим соратникам вони коштували надто дорого, щоб їх не проаналізувати.
3. Якщо серед нас знайдуться умільці, які своїм щирим бажанням допомогти Проекту винайдуть способи отримання прибутку від суто тверезницької діяльності, то «Твереза Україна» одразу почне деградувати в плані цілеспрямованості, до нас йтимуть, як на роботу. А тих людей, які були, цей режим поступово і непомітно перетворить з активістів на працівників. Якщо в один момент виплата припиниться, то припиниться і діяльність, усі розбіжаться в пошуках кращої роботи.
4. З психологічної точки зору, найнятих працівників майже не чують, навіть якщо це заклик щирого і палаючого ідеєю лектора. Усі знають, що багато говорити — це його робота, тому дослухатися до слів не поспішають. Спроби зробити з «Тверезої України» щось типу «Управління у справах сім'ї, молоді та спорту», здебільшого, збиткові для Проекту.
5. Така ж ситуація зі спонсорством. Тільки якщо при отриманні прибутку діяльність залежна і спотворена комерційним інтересом, то при спонсорстві діяльність залежна і спотворена намаганням догодити спонсору. Правда, хороший спонсор — той, який ні до чого не зобов'язує, але ще кращий — той, що таємний. Тому з таким «благодійником», що ставить умови, мати справу наполегливо не рекомендуємо.
Як і з прибутком, не рекомендуємо опиратися на спонсорські надходження, а завжди бути готовим до того, що в одну мить вони з якоїсь причини перестануть надходити. Таке ставлення до пожертв дозволить зберегти діяльність активіста в свободі, чесності і правді. Як не слід шукати прибуткової діяльності, так не слід заманювати до себе спонсорів. Обидва шляхи, швидше за все, приведуть до розчарування.
Систематичні спонсорські внески теж небезпечні тим, що притягуватимуть до організацій безробітних байдужих. В той же час, навпаки, відштовхуватимуть цільову аудиторію, оскільки будь-яку організацію, що підтримується кимось, видають її кадри та матеріали. Якщо по активістам видно, що вони не більше, ніж найманці, а листівки кольорові та глянцеві, значить організацію спонсорують. Коли так, то комусь це вигідно, отже, це — чергова маніпуляція або передвиборча агітація. Таких думок буде достатньо для того, щоб все сказане і написане цією організацією пропустити мимо уваги.
6. Отже, спонсорська допомога у підтримці життєдіяльності окремого активіста може подіяти як на користь Проекту, так і на шкоду. Так само й допомога у самій тверезницькій діяльності (виготовлення матеріалів, проплата поїздок, рекламних банерів, святкувань, обладнання, хостингу та ін.). На відміну від професійного способу, у деяких випадках це ще припустимі явища, хоч і потребують розмірковувань та волі.
Неприпустимим явищем є загальне спонсорування активістів «Тверезої України» або ж окремої регіональної організації. Щоб така щедрість не стала для організації смертоносною отрутою, необхідно, щоб ця організація складалася виключно з ідеальних, безгрішних людей. Оскільки в світі жодної такої людини немає, то такі подачки слід розцінювати як спробу зруйнувати організацію зсередини. Наївно думати, ніби все буде поділено справедливо і всі лишаться задоволеними, що все обійдеться мирно і без зайвих підозр.
7. Існує ще один факт, що стосується грошей. Якщо ми будемо досягати Цілі якимось економічним способом, або ж з використанням матеріальних ресурсів, що може дати державна влада, то нашою «зброєю» будуть матеріали і гроші. В той час як алкогольна мафія використовує ту ж «зброю», тільки додає ще й брехню. Якби кількість грошей була рівною, то у цій інформаційній війні перемогу здобули б ми, оскільки правда завжди сильніша. Але, так як вони отримують зі своєї діяльності шалені прибутки, то нам у Проекті краще не воювати економічними способами, це стовідсоткова наша поразка. Ми можемо замовити першокласні соціальні відеоролики, мафія, в свою чергу, зможе значно перевершити нас якісно та кількісно в рекламі. Якщо ми зможемо організувати на спонсорські кошти свято тверезості, то наркоторговцям вдасться провести ще грандіозніше свято пива. Така боротьба може тривати вічно, програватиме у ній тверезницький рух, і це якщо не рахувати лобіювання законів, підкуп режисерів та інші способи маніпуляції, які можна здійснити, маючи великі суми. Щоб їхня зброя стала безсилою проти нас та народу, потрібно, щоб наша зброя лежала в іншій площині.
8. Так само, як і політичний, економічний спосіб впливу безсилий для нашої Цілі, а саме для виховання свідомих тверезників та активістів. Він може лише в деякій мірі допомогти у цьому, але основним ніколи не буде. Він може підкупити людину, але не змінити її. Красиво оформлений ролик або буклет, певно, додасть більше ваги ділу, але запалює людину не дизайн. Свідомі тверезники — це люди, груди яких горять жагою до правди й істини, а еліта ще й горить бажанням донести цю істину до своїх співвітчизників. Так запалити людей нікому не вдасться, якщо сподіватися в основному на матеріальні ресурси.
Значимість матеріального ресурсу у нашому ділі наближено дорівнює його значимості в армії. Ним армію годують, ним виготовляють зброю, але заради грошей солдат вмирати не піде. Надихнути солдата на подвиг можуть лише його переконання, бо навіщо мертвому гроші?
Наведеними доказами ми ні у кого нічого забирати не збираємось, для активістів вони мають рекомендаційний характер, зате для виконавців Проекту визначають основний напрямок.