Політичний та економічний способи вплинути на ситуацію так, як це нам потрібно, не можуть. Нам потрібно, щоб зміни відбулися в людях, на рівні душі (настрою, свідомості, підсвідомості, мислення, волі, відчуттів). В цьому плані ефективність та надійність цих способів надто мала, щоб використовувати їх у проекті. Від того, яким способом (яким боком і скількома рядами) класти цеглу, залежить міцність стін будівлі. Питання дуже серйозне, основний напрямок дій вирішується саме тут, у Способах.
Зі зрозумілих причин одразу відкинемо розгляд силового способу, релігійного, маніпулятивного та інших схожих. Лишається сподіватися на вже згадуваний нами в Концепції спосіб служіння — альтруїстичний. «Альтруїзм (лат. Alter — другий, інший) — активність, пов'язана з безкорисливою турботою про благополуччя інших; співвідноситься з поняттям самозречення — тобто з принесенням у жертву своїх вигод на користь блага іншої людини, інших людей або заради загального блага. У буденному слововживанні — протилежність егоїзму» (Вікіпедія). Для тверезницького руху це поняття далеко не нове, хоча практика показує, що не всі активісти тверезницькою діяльністю займаються альтруїстично.
Плюси і мінуси цього способу для активістів визначити неможливо, оскільки одні його сприймають як суцільний товстий мінус, інші — як один дуже великий плюс. Мало того, що заробити на такій діяльності не вдасться, то ще й доведеться витрачати свої ресурси, час, жертвувати своїм благом — так думають перші. Другі сприймають її як можливість послужити людям, Вітчизні, Богу, як покликання, як вищу форму життєдіяльності людини. Засуджувати будь-кого як людину ми не хочемо, кожен розмірковує відповідно до свого світогляду, це нормально. Оцінку ми можемо давати їм лише як виконавцям, тобто їхнім діям, і лиш спираючись на Ціль Проекту.
Якщо виконавцями Проекту будуть альтруїсти, то мінусів як таких у цього способу немає. Мінуси можна знайти хіба що будучи надто вимогливими до способів впливу, але розглянувши попередні способи, ми не маємо права бути такими. Отже, мінуси існують лише для самих егоїстів, а також для Проекту в тому випадку, коли ці егоїсти видаватимуть себе за альтруїстів.
1. Сам по собі альтруїзм і альтруїстичний спосіб впливу не має впливу на алкогольну ситуацію, але найкраще сприяє (рос. — способ-ствует) отверезненню суспільства. Коли ми будемо просто служити людям, то навряд чи щось зміниться. Суть у тому, щоб займатися тверезницькою діяльністю як служінням, і саме таке ставлення принесе найбільший коефіцієнт корисної дії. Якщо допомогти надихнути людину на тверезість чи тверезницьку діяльність не в змозі ні політичний, ні економічний спосіб, то альтруїстичний — це саме те, що треба. Він не створює якихось зовнішніх переваг і своєю жертовністю дає можливість доторкнутися до душі, а отже спроможний допомогти нам виховати справжніх свідомих тверезників та справжню еліту.
При альтруїзмі ми служимо не в тому плані, що допомагаємо комусь копати картоплю, і не в тому, що виконуємо народні прихоті і забаганки. Ми всю свою волю, час і ресурси направляємо на отверезнення, ми служимо тим, що несемо тверезість. Хоч для декого це не буде вважатися служінням, ми все одно служимо.
2. Альтруїзм не передбачає отримання прибутку, слави і влади, а значить зберігає чистоту діяльності, має не роздвоєну ціль.
3. Альтруїзм не розділяє, а навпаки об'єднує актив. Вибудовує структуру, верхівку якої складають найбільш свобідні, найактивніші, самозречені, найбільш віддані ділу люди.
4. Дія альтруїзму в поєднанні з правдою — це наймогутніша зброя проти мафіозних грошей і брехні. На альтруїзм ніякі суми не діють, надто різні площини. Так само альтруїстичний спосіб тверезницької діяльності незалежний від влади, ЗМІ, спонсорів, демократичних виборів тощо.
Будь-яке спонсорство в один момент може зупинитися — і від цього зупиниться й діяльність. Для конструкції тверезої України потрібна команда, незалежна від спонсорів, потрібен активіст, що в будь-якій ситуації буде знаходити можливості сам (шукати, думати, прикладати зусиль, знаходити рішення, виходити з положення), а не виправдовувати свою бездіяльність відсутністю фінансування. Тільки альтруїзм може сподвигнути на подібне.
5. Список можна продовжити, але ще однієї дуже важливої тези вистачить, щоб остаточно визначитися зі способом. Можна сказати, що у будь-якій нормальній традиційній сім'ї присутній альтруїзм, оскільки батьки там найнатуральнішим чином служать своїм дітям: ідеальна турбота та абсолютне самозречення. Мотив таких дій зрозумілий, любов до дітей змушує і служити, і наказувати для блага самих же дітей. Діти, у свою чергу, покірні батькам. В залежності від віку ця покірність має різні причини: страх покарання; авторитет; та ж любов; повага; розуміння того, що мама бажає лише блага, а значить чогось поганого не порадить. Це ні що інше, як своєрідна влада над дітьми, тільки влада по закону любові. Вона не абсолютна, не гарантована, але інколи настільки ефективна, що позаздрив би будь-який диктатор. Це дає змогу вважати, що справжнє, непритворне служіння, абсолютний альтруїзм у деякій мірі зможе принести владу, яка за ефективністю в рази перевищує владу політичну.
Тим же шляхом служіння таку ж владу у свій час отримали козаки, в політичну вона була реформована вже пізніше. Герой — той, хто найбільше і найкраще послужив людям, жертвуючи собою. Якщо мотив воїна-захисника — не любов до народу, то інакше як дурістю його справу назвати не можна. Батько у сім'ї — голова тому, що одночасно господар і слуга всім, тільки його служіння — не ложку всім подати, а прогодувати, захистити. Тут відповідальність на найвищому рівні (якби це визнавали прихильниці «гендерної рівності», може, й замовкли б).
Зв'язок між владою та служінням добре видно на прикладі правителя у предків, коли влада розглядалася як вищий спосіб служіння, як діло найбільш самовідданих і талановитих. Суть нашої ідеї в тому, що в ті часи влада накладала на людину служіння; у нашому Проекті ж — навпаки: служіння повинно принести людині владу. На нашу думку, це два нероздільні поняття, можливо навіть ця залежність є законом суспільства. Якщо знати цей закон, стає зрозуміло, чому сьогоднішні інститути влади не мають влади: з їх сторони і служіння немає, там лиш одне «его», весела робота і не більше.
А служіння і політична влада — це два абсолютно різних явища, хоч інколи вони можуть переслідувати одну ціль. Політичній владі на шляху до цілі часом доводиться вдаватися до насильства і технічного контролю, і якщо їй вдається такими методами чогось досягти, то не надовго. Людині з альтруїстичною владою часто вистачає лише погляду. Отже, два різних явища, той і той, потрібні по-своєму, тільки політиці більше вдається підтримувати порядок, а альтруїзм здатний впливати. Твереза Україна — це діло альтруїзму, політика може лише співдіяти йому. Біда організацій, їхня ж і погибель, коли способом своєї дії обирають політику, а не служіння. В такому разі вони міняють шило на мило, тим більше, якщо політика демократична. Служити, мовляв, принизливо, от наказувати — круто. Підтримуючи блаженний вираз обличчя, вилізти наверх за рахунок самовихваляння та роботи своїх соратників, там нічого не змогти зробити, а значить паразитувати на зарплаті та просити підтримки у тих же соратників, кричати і звинувачувати в усьому опозицію, а через 5 років отримати копня від власного ж народу — саме це круто чи щось інше?
Служіння ж пропонує вийти за рамки побуту, знайти в собі поклик свого вищого «Я», відкинути шаблонні установки про «власне щастя» і працювати в поті лиця, навіть не сподіваючись, що твоє ім'я бодай хтось коли-небудь згадає. Інколи в злиднях, інколи без жодної моральної підтримки, зате чесно, відважно, по-батьківськи, з єдиним мотивом — витерти дитячі сльози. В процесі діяльності альтруїзм дає можливість виховати себе як Людину, свобідну особистість, люблячого батька, відданого воїна, а також реально змінити ситуацію. І якщо ситуація мінятиметься, то з'явиться усвідомлення себе як людини потрібної, виникне певний сенс, ці відчуття не зрівняються ні з яким відчуттям влади.
Навіщо такі жертви, після кого ми «підчищаємо», чи це не робота Уряду чи Церкви? Хоч в альтруїзмі є відтінок релігії та політики, ми робимо свою роботу і тільки.
Основний спосіб впливу в Проекті, спосіб, що буде сприяти швидкому і надійному рухові до Цілі — альтруїстичний. На тому, щоб виконавці використовували саме його, після усього сказаного наполягати не будемо. Офіційно тверезницький рух України вже більше, ніж 5 років, альтруїстичний — і що? Часто до цього «альтруїзму» ми домішуємо власні інтереси, або ж взагалі йому місця не знаходиться. Одні в організації служать соратникам та народу, інші — за рахунок соратників та народу хочуть вирішити свої проблеми. Ось чому останні так усіх насторожують. Відокремлювати справжніх альтруїстів від притворних навіть не намагатимемось, такого фільтру ще не винайшли. Як тих, так і інших часто видає діяльність, але не настільки, щоб робити колективні висновки. Навіть суто індивідуально не можна розглядати соратників під лупу, вже краще зазирнути у себе. Людині властиво мінятися; ніхто не знає, яку роль відіграє активіст у тверезницькому русі. Тож причетність активіста до Проекту «Твереза Україна» визначається ним самим і залежить від мотивів діяльності.
Слід зрозуміти й наступне: якщо ми говоримо про основний спосіб впливу, то маємо на увазі й можливість використання інших, які в якійсь мірі можуть нам допомогти. Намагатися служити можна й у політиці, а якісно надрукований буклет може стати ефективним доповненням до якогось службового діла.